Я «топив» за іншу назву. Перемогла краща, але слово «муляж» мене не відпускає.
На збитій над Києвом 17 листопада рашистській ракеті було встановлено муляж ядерного заряду. В натуральну величину. Київ, напевне, перше місто в світі, що отримало такий привіт. Все перше запам’ятовується навічно. Запам’ятаємо.
Нас намагається знищити гігантський муляж країни. Виконаний у реалістичній манері: з рухливими деталями, деревами, вогниками в макетах будівель, заселений натуральними людьми, притрушений натуральним снігом.
В теплих печерках на полицях стоять справжні паперові книжки, що донедавна допомагали імітувати велику літературу. В книжках – опудала почуттів, покручені тіні історичних подій, вправні імітації сміливої думки.
Працюють екрани з брехливими головами. З кранів тече справжня вода, на кухнях готують щось, що нагадує справжню їжу.
Муляж хоче щоб нас не було. Бо поки ми є – всім зрозуміло, що він підробка. Маємо препарувати кадавра. Неприємна робота. Але потрібна.
А ще будуть тексти з майбутніх підручників української літератури. Виконані вперше. Все, що вперше – навічно!
Максим Курочкін